Блоги: Василь Бабич
Про рішення #ПАРЄ і постріл собі у ногу
Апетит приходить під час їжі: ганебне рішення ПАРЄ щодо фактичного повернення делегації Росії у Асамблею попри невиконання РФ жодної(!) резолюції ПАРЄ по агресії проти України навіяло жахливі спогади міжвоєнної Європи.
Апетит приходить під час їжі: ганебне рішення ПАРЄ щодо фактичного повернення делегації Росії у Асамблею попри невиконання РФ жодної(!) резолюції ПАРЄ по агресії проти України навіяло жахливі спогади міжвоєнної Європи.
Так сталося, що, жінки у приблизно 70% випадків були моїми безпосередніми керівниками на роботі у громадському секторі, дипломатії та міжнародних організаціях. Трохи рідше, але також доволі часто керівниками організацій або у складі правління/leadership організацій, у яких я був залученим, теж було досить потужне представництво жінок.
"Організаційна культура на держслужбі зміниться тоді, коли столи перестануть прикручувати до підлоги...", - дуже влучний приклад навела одна з гостей конференції #EU4PAR вчора, адже ще багато "тараканів" треба вигнати з голови, щоб система навчання і мотивації наших держслужбовців давала добрі плоди не для галочки, а справді для розвитку персоналу і зростання добре озброєних скілами лідерів.
Як Парламенту з безпрецедентним, досягнутим за 2 останні роки рівнем відкритості досягти не менш безпрецедентного рівня довіри? Open data, прямі трансляції + е-стенограми засідань роботи комітетів, zvity.org із добровільним звітуванням, екскурсії та освітні заходи у Раді, е-петиції до Парламенту та ще десятки новацій очевидно дадуть свої плоди, але не одразу. А відділити комунікаційно і сенсово Апарат Ради (прoфесійних держслужбовців) від політичного тіла (народних обранців) для пересічного громадянина вкрай важко. Прийнята за участі Апарату ВРУ, міжнародних експертів і громадськості комунікаційна стратегія ВРУ (радий був зробити свій вклад у робочу групу) теж буде впливати на процеси встановлення довіри і комунікації роботи та відкритості законодавчого органу.
На останньому #EduTalkKyiv у травні був радий модерувати дискусію про "стажування на мільйон" у Європарламенті, Бундестазі, Єврокомісії, Парламенті Канади та PFP у Штатах. Чарівні Anya Bazilo, Ludmilla Kvirenko, Taras Byk, Svitlana Kisilova та Maria Savina запалили аудиторію настільки, що на цих програмах вже не залишиться вільних місць)) Але уряд почув наші молитви і запустив пілот конкурента закордонним internships - програму літнього стажування у 5 міністерствах та СКМУ. Дедлайн аплікування вже сьогодні (!)
ДІЛИТИСЯ - це наш девіз суботнього дня :-) "Без перших спроб не буде ані поразок, ані перемог", "західна освіта допомагає навчитися спілкуватися зі світом однією мовою, і це не завжди англійська" , "за бібліотечною полицею такого ВИШу можна побачити чим дихає світ", "Німеччина - одна з країн ЄС із найпотужнішою економікою та найдоступнішою вищою освітою", водночас "Oxford i Cambridge дають неймовірні можливості чи не щотижня зустрічатиcя з нобелівськими лауреатами".
Дрібниця, а приємно, коли ми попереду Європи всієї: з 1 серпня запрацює механізм надання ЄСПЛ advisory opinions верховним судам країн-членів щодо прав і свобод у рамках Євроконвенції захистy прав людини і основоположних свобод. Спершу лише в 10 країнах-членах Council of Europe, а далі у тих, що підпишуть і ратифікуть Протокол #16. Дякую Mykola Gnatovsky за те, що звернули нашу увагу, та Sergiy Petukhov за своєчасне просування питання ратифікації у #Рада8.
Минулого літа я був у Кракові всього 1,5 дні. Встиг піднятися до замку Вавель, відвідати free Krakow Tour, познайомитися з канадійкою, панамчанкою, чилійкою та бельгійцем, з"їсти з ними хорошого польського ланчу, а ще забути парасольку і майже запізнитися на автобус до Варшави, з якої у мене був літак далі в Європи. Але alles hat geklappt (все спрацювало), як кажуть німці :-) Хоча бажання побути там довше і продуктивніше мене не покидало.
Далекого березня 2013 я мав життєву дилему і вирішив повертатися... Повернувся на кілька тижнів раніше з навчання на магістратурі в Німеччині, щоб взяти участь у пілотному Vol.1 Школи EU Study Days in Ukraine. Зараз, коли за 5 років відбулося вже 15+ сесій по всій країні, а мережа випускників складає 700+ яскравих особистостей, час від часу з трепетом згадую ту дилему весни 2013: насолодитися Deutschland and Western Europe (бо мав оплачене житло до кінця березня), або ж чкурнити назад у "невідоме" до своїх рідних неспаханих українських полей та ще й навчитися чомусь новому. Ні тоді, ні зараз ні на йоту не шкодую. А тепер ще й горжуся, що разом із Anastasiia Ianovytska, Maria Karpyshyn, Yuliya Hudoshnyk, Illia Gavrylenko та багатьма іншими зірочками носимо почесне звання ветеранів першого набору EU Study Days in Ukraine ever :-)
