Згідно положень угоди ми маємо імплементувати в українське законодавство кілька директив ЄС, серед яких: Директива 2004/113/ЄС від 13 грудня 2004 року, про реалізацію принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок щодо доступу та надання товарів і послуг, Директива 2010/18/ЄС про імплементацію переглянутої рамкової угоди щодо батьківської відпустки, укладеної UNICE, CEEP і ETUC, Директива 92/85/ЄЕС від 19 жовтня 1992 року, про вжиття заходів з покращення безпечних і здорових умов праці вагітних працівниць, працівниць, які нещодавно народили, або годують грудьми, Директива 79/7/ЄЕС від 19 грудня 1978 року, про поступову реалізацію принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок з питань соціального забезпечення, Директива Ради 2000/78/ЄC від 27 листопада 2000 року про встановлення загальних правил рівного ставлення у сфері зайнятості та професійної діяльності, Директива Ради 2000/43/ЄС від 29 червня 2000 року про реалізацію принципу рівного ставлення до осіб незалежно від расової або етнічної належності.
Можемо говорити про певні позитивні результати у роботі за цим напрямком. Наприклад, у 2017 році було скасовано сумнозвісний наказ Міністерства охорони здоров’я №256, який встановлював перелік професій, заборонених для жінок, законодавчі зміни у частині боротьби із домашнім насильством. Також дуже позивним досягненням було запровадження посади гендерної уповноваженої та запровадження у центральних органах виконавчої влади уповноважених осіб або координаторів з дотримання політики забезпечення рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків, робота офісу віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції у цьому напрямку, проте про суттєвий прогрес говорити зарано.
Передусім – через дуже повільну зміну норм трудового законодавства і низьку якість консультацій із громадськістю. На жаль, за деякими виключеннями, роботодавці, додаткове навантаження на яких необхідне для успішної імплементації змін у законодавстві, не розуміють суті проблеми і чинять спротив. І якраз цей напрямок – ефективного діалогу і консультацій – міг би суттєво сприяти загальному прогресу щодо імплементації антидискримінаційних положень Угоди не лише на національному рівні, але й на регіональному.
