Але персоналія пана Вульффа досить особлива. Справа в тому, що десятий президент ФРН був змушений піти у відставку в лютому 2012 через звинувачення в незаконному збагаченні. Справа в тому, що в наприкінці 2011 року ЗМІ з'ясували, що Вульфф в бутність прем'єром Нижньої Саксонії в 2003-2010 роках отримав від деяких підприємців кредити на купівлю нерухомості під низькі відсотки. Пізніше виявилося, що підприємці також можливо оплачували йому та дружині відпочинок чи дарували "бонусні милі" для авіаперельотів. Але найсуттєвішого розголосу скандал набув через те, що співробітники Вульффа намагалися "зам'яти" інформацію про його оборудки в ЗМІ й телефонували у зв'язку з цим до Spiegel, Bild, Frankfurter Allgemeine та інших німецьких видань. Зрештою, в німецькій мові навіть з'явилося дієслово "wulffen", яке означає "жити за чужий рахунок".
Тож, це не інакше як іронія долі, що посадовець, котрому закидали непрозорі фінансові операції, прибуде на інавгурацію глави держави, понад 60% населення котрої вважають корупцію одним з найвагоміших викликів для її існування.
Що може винести для себе з історії пана Вульффа новообраний Президент України. По-перше, те, що від нього очікуватимуть транспарентність. Її недостатність в низці випадків зіграла "злий жарт" з п'ятим главою держави й в низці випадків зашкодила інтересам України. Вибори, зрештою, продемонстрували, що запит на неї високий. Тож, призначення нового глави держави будуть уважно розглядатися, а запит на антикорупційні ініціативи з боку суспільства буде високим.
По-друге, те, що це нормально, коли преса, керуюючись суспільним інтересом, ставить незручні питання. Тоді, сподіваюся, більше не буде, ані звертань на кшталт "дорогенька", ані відповідей, ніби "я вам нічєво нє должен". Адже свобода преси - невід'ємний елемент демократії.